ЗРИХТО́ВАНИЙ, а, е, розм., техн. Дієпр. пас. мин. ч. до зрихтува́ти. Худенькі бідняцькі шкапинки із шкури вилазили, тягнучи погано врихтовані плуги (Стельмах, II, 1962, 150).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 704.