ЗРИКОШЕТУВА́ТИ, у́є. Док. до рикошетува́ти. Снаряд ударився позаду нас об свіжий горбик піску, зрикошетував і знов упав аж поруч Качури, метрів зо два-три від нього (Ле, В снопі.., 1960, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 704.