ЗРИ́ВИСТО. Присл. до зри́вистий. І всі троє, за давнім рекрутським звичаєм, злегка уклонившись, невлад і зривисто промовили: — Прости, коли чимсь завинили… (Баш, Надія, 1960, 169).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 703.