ЗРЕЗИГНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., діал. Відмовитися, зректися. Залізницею до Криворівні не доїдеш,.. я мусив зрезигнувати і швидше податися додому (Коцюб., III, 1956, 339); Він відчував уже ту хвилю, коли прийдеться йому зрезигнувати з усіх планів на майбутнє, зрезигнувати з науки, наукової праці, не доборовшися на цьому полі ні до якого успіху (Круш., Буденний хліб.., 1960, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 700.