ЗОРИ́НКА, и, ж., рідко. Зменш.-пестл. до зори́на. [Любов:] В синім морі тануть золоті хмаринки, В небі ні зоринки (Л. Укр., II, 1951, 63); Небо.. вкрилося трепетними самоцвітами зоринок (Грим., Незакінч. роман, 1962, 77).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 687.