ЗОРЕПЛА́ВЕЦЬ, вця, ч. Людина, що здійснює політ у космос, до зір; космонавт. На честь безприкладного польоту в космос першого зореплавця, радянського громадянина Юрія Гагаріна Академія наук СРСР вручила йому золоту медаль імені Костянтина Едуардовича Ціолковського (Наука.., 6, 1961, 55); Погасне світло [в планетарії] і майбутнім зореплавцям здасться, що вони роблять перший крок до планети (Рад. Укр., 12.IV 1967, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 687.