ЗОРЕПА́Д, у, ч. Падіння великої кількості метеорів. Про зорепад 1838 року їй довелося на екзаменах відповідати Миколі Павловичу.. В ніч з 12 на 13 листопада в Південній Америці почалося надзвичайне падіння зірок. Сотні тисяч метеорів розтинали небо (Гончар, IV, 1960, 38); * У порівн. Зникає сніг, як зорепад, Вже весна синіє (Мал., II, 1948, 183).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 687.