ЗОНДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех.

1. Досліджувати характер захворювання людини за допомогою зонда (у 1 знач.); // Досліджувати взагалі яке-небудь середовище за допомогою спеціальних приладів. Радіолокатор діє як рентген атмосфери, дозволяючи зондувати хмарність над тим чи іншим районом (Рад. Укр., 20.VІІ 1962,3); Все, що робилось попереду човна, показував екран підводного телевізора. Гідроакустичні прилади безперервно зондували весь простір навколо (Наука.., 10, 1960, 20); * Образно. Хіба можна передати на папері чи на полотні очі Л. М. Толстого, які проймали душу і немов зондували її! (Моє життя в мист., 1955, 148).

2. перен. Намагатися наперед довідатися про що-небудь.

◊ Зондува́ти грунт — попередньо розвідувати, з’ясовувати що-небудь. Він почав зондувати грунт, щоб пробратися до Києва (Кол., Терен.., 1959, 347).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 685.