ЗО́НА, и, ж.
1. Певний простір, район, територія, що характеризуються спільними ознаками. Коли прифронтова зона залишилася позаду, Панько попрощався з обома інженерами.. і зник у переліску (Сенч., На Бат. горі, 1960, 154); Побудовані і будуються нові села, що їх переносять із зони затоплення (Довж., III, 1960, 88); На земній кулі склалась величезна зона миру (Програма КПРС, 1961, 50); Тривалий час серце людини було «забороненою зоною» для хірурга (Наука.., 9, 1962, 9).
2. Пояс або широка смуга земної поверхні, що характеризуються певними фізико-географічними особливостями. За природними особливостями земну кулю можна поділити на природні пояси, або зони.. Кожна зона характеризується певними особливостями клімату, рослинного і тваринного світу. Між зонами немає різкої межі: одна в другу переходить поступово (Фіз. геогр., 5, 1956, 121); На півночі республіки простягається лісова зона, так зване Полісся (Цюпа, Україна.., 1960, 86); Зона пустині.
ЗОНА́, и́, ж., с. г. Хвороба хлібних злаків; сажка. Уражуються грибками зони тільки злакові рослини (Профіл. захвор.., 1955, 190); Ціла ланка людей перевіряла на процент вологості яровизоване.. насіння вівса; протравлювала його розчином формаліну від зараження зоною (Крот., Сини.., 1948, 51).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 684.