ЗОЛОТІ́ТИ, і́є, недок. Те саме, що золоти́тися 1, 2. У колгоспах жито зріє І пшениця золотіє (Укр.. думи.., 1955, 546); По грядках — мак і квіти, І сонях золотів (Мал., Серце.., 1959, 158); Все розцвітало, золотіючи від заходового сонця (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 284).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 681.

Золотіти, тію, єш, гл.

1) Блестѣть какъ золото. На токах золотіють скирти. О. 1861. XI. 100. Глина така жовта, аж золотіє. Волч. у.

2) Обогащаться. Доля йому щиро служила, — так і золотів, так і золотів. МВ. І. 65.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 178.