ЗОЛОТОРО́ГИЙ, а, е, поет. Який має роги золотистого кольору. Ще одгора на небокраї, де промінь дня останній зник, а вже з-за мурів виглядає золоторогий молодик (Сос., І, 1957, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 683.

Золоторогий, а, е. Съ золотыми или вызолоченными рогами. Був собі пан такий багатий… мав собі шість волів, сьомого золоторогого. Рудч. Ск. І. 211.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 179.