ЗОЗУ́ЛЬНИК, а, ч., рідко. Те саме, що зо́зуль. Згадала я зозульників дурних.. Як кукувала я — за мною волочились, Тепер хоч би один на сміх… (Гл., І, 1951, 134).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 679.