ЗОБОВ’Я́ЗУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗОБОВ’ЯЗА́ТИСЯ, яжу́ся, я́жешся, док. Брати на себе яке-небудь зобов’язання, давати обіцянку щось виконати. Чи не могли б Ви присилати мені листами коректу, яку я, очевидно, зобов’язуюсь якнайскорше одсилати Вам готову (Коцюб., III, 1956, 204); — Ми зобов’язалися боронити їх [сусідні громади] від вашого [монголів] нападу (Фр., VI, 1951, 113).

◊ Зобов’я́зуватися (зобов’яза́тися) сло́вом — обіцяти що-небудь зробити. Зобов’язався словом — закріпи ділом (Укр.. присл.., 1955, 357).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 675.