ЗНИ́ЩЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зни́щити. В безперервних боях дивізія не раз зазнає гіркоти найтяжчих втрат, а все ж сили її зростатимуть, ворог не раз вважатиме її оточеною і знищеною.., а вона виникатиме знову (Гончар, II, 1959, 303); Знищений морально, безсилий зарадити, віце-директор міністерства мляво похилився на бюро (Кач., II, 1958, 380); // у знач. прикм. Навряд хто з них [робітників] думав, гупаючи важкою трамбовкою по зрубаному й засипаному землею винограднику, про хазяїна знищеного саду (Коцюб., І, 1955, 296); // зни́щено, безос. присудк. сл. За часів гітлерівської тимчасової окупації.. багато хат і дворів спалено й зруйновано, багато люду знищено… (Вишня, І, 1956, 364); З перемогою соціалізму в СРСР вперше здійснена одвічна мрія трудящих — знищено всі види гноблення людини людиною (Ком. Укр., 10, 1965, 41); Вона не могла зрозуміти всього, але ясно бачила: Малахова зламано, майже знищено (Собко, Справа.., 1959, 254).

2. у знач. прикм., перен. Вкрай принижений, приголомшений, поставлений у безвихідне становище. Іван лишився дома, розбитий, знищений, без гадки і надії (Фр., І, 1955, 179); Він стояв, низько опустивши голову, і Юркове серце стиснулося від болю: принижений, зганьблений, знищений батько… (Багмут, Опов., 1959, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 663.