ЗНИ́ЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до зни́зити. Я зганена, знижена тим, що для його все забула, все занехаяла (Барв., Опов.., 1902, 276); // зни́жено, безос. присудк. сл. Скасовано або знижено податки для значної частини трудящих (Резол. XXIII з.., 1966, 11).

2. у знач. прикм. Який міститься нижче від рівня якої-небудь поверхні. Тимчасові водні басейни утворюються у знижених частинах поверхні пустинь (Курс заг. геол., 1947, 94).

3. у знач. прикм. Нижчий від нормального, звичайного якістю, рівнем, ступенем вияву і т. ін. Насіння із зниженими посівними якостями дає недружні сходи, а це призводить до зменшення врожаю (Колг. Укр., 7, 1958, 14); Викопана восени картопля протягом 6-7 місяців зберігається в кагатах за зниженої температури (Хлібороб Укр., 12, 1963, 5); // перен. Позбавлений піднесеності, урочистості; спрощений. В «Енеїді» Котляревський змалював сонм олімпійських небожителів та галерею земних владик, поданих від початку до кінця твору в зниженому плані (Рад. літ-во, 5, 1964, 121).

4. у знач. прикм. Тихий або притишений (про звук, голос, тон). [Милевський:] Робіть зо мною, що хочете, тільки… [Саня (зниженим голосом):] Гаразд, гаразд, тут не місце для таких розмов… (Л. Укр., II, 1951, 34).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 661.