ЗНИЖА́ТИ див. зни́жувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 661.

Знижати, жа́ю, єш, сов. в. знизити, жу, виш, гл.

1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив. К. Бай. 12.

2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити. Г. Барв. 423.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 173.