ЗНЕСИ́ЛІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до знеси́літи; // у знач. прикм. Дружина шукала захисту в його знесилілих руках, але знаходила там тільки те, що мала й сама: розпач, безмежний, ..несамовитий розпач безсилля (Загреб., День.., 1964, 26).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 658.