ЗНЕСИ́ЛЕНО. Присл. до знеси́лений 2, 3. Старий коваль, часто перепочиваючи, знесилено сідав на землю (Жур., До них іде.., 1952, 16); Перестрибуючи одна через одну, хвилі кидались на берег і тут знесилено затихали (Коп., Сон. ранок, 1951, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 658.