ЗНЕНА́ВИ́ДА, и, ж., рідко. Те саме, що знена́висть. До площ Барселони, до мурів Мадріда Наш клич і наш заклик, як буря дійшов, Хай в вашому серці горить зненавида І сяє великих народів любов (Фомін, Вибр., 1958, 62); Повен зненавиди, він схопився за дуло гармати танка і швидко скочив на броню. Велетенський стовп вогню поглинув людину (Літ. Укр., 8. IX 1964, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 656.