ЗНЕМАГА́ННЯ, я, с. Стан за знач. знемага́ти 1, 3. Може бути, що він трохи знемагає. Але здається їй, що те знемагання повинно ще вчора проминути (Март., Тв., 1954, 336).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 655.