ЗНЕКРО́ВЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗНЕКРО́ВИТИСЯ, иться, док.

1. Ставати безкровним, дуже блідим внаслідок утрати крові; // перен. Втрачати яскравість, виразність (перев. про твори мистецтва).

2. перен. Ставати безсилим, нежиттєдіяльним; послаблюватися. Вони [банкіри] хотіли, щоб Радянський Союз знекровився, знесилів у боротьбі проти Гітлера один на один (Цюпа, Назустріч.., 1958, 257); // Знесилюватися, втрачаючи частину особового складу (про армію). А руські чинили опір. Щоднини біля кожного оселища [селища] спалахував бій, і з кожним кроком просування вперед знекровлювалося Батийове військо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 489); Полк уже протягом п’яти днів вів тяжкі наступальні бої і, як і інші частини дивізії, виснажився і знекровився (Голов., Тополя.., 1965, 197).

3. тільки недок. Пас. до знекро́влювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 654.