ЗНЕЗАРА́ЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до знезара́зити. Сіяти треба насінням, знезараженим від сільськогосподарських шкідників та хвороб (Ол. та ефір. культ., 1956, 273); // у знач. прикм. При опіках другого і третього ступеня треба покласти пов’язку із знезараженого (стерилізованого) бинта і звернутися до лікаря (Анат. і фізіол. люд., 1957, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 654.