ЗНЕДО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕДО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Позбавляючи найнеобхіднішого, найдорожчого або кривдячи, робити кого-небудь нещасним. Чому смуток, і невдоволення, і грізні передчуття гризуть ваше [фашистів] серце? Чи не тому часом, що ви пролили багато людської крові, знедоливши десятки мільйонів людей? (Довж., III, 1960, 32); * Образно. Кожну нову машину шахтарі зустрічають з радістю, як вірного друга, з яким можна вершити просто героїчні діла.. Техніка нікого не знедолить, не викине за ворота (Роб. газ., 25.II 1965, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 654.