ЗНЕГО́ДИ, го́д, мн. (одн. знего́да, и, ж.).

1. Злигодні, нещастя. В труді і в поході, В тривожні години, В години найтяжчих знегод Були ми з Москвою (Бойко, Про 17 літ, 1958, 9); Повість сумну про нещастя аргейців і власні знегоди Ти розповів нам з умінням (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 201); Незважаючи на всі історичні знегоди і великі випробування, російський, український і білоруський народи зберегли і пронесли через віки свідомість єдності походження, близькості мови і культури, свідомість спільності своєї долі (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 5).

2. розм. Те саме, що непого́да. Тільки ті рослини, які добре розкущились, .. здатні протистояти зимовим знегодам (Хлібороб Укр., 8, 1965, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 653.