ЗНЕВІ́РИТИСЯ див. зневіря́тися.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 653.

Зневіритися, рюся, ришся, гл.

1) Потерять вѣру, извѣриться.

2) — кому. Утратить довѣріе. Ти мені зневірився. Н. Вол. у. Їй уже тепер усе зневірилося. Мир. Пов. II. 110. Тобі… зневірились люде. К. ЧР. 305.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 172.