ЗНЕВО́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗНЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.
1. Позбавляти самостійності, волі; поневолювати, уярмлювати; // Підкоряючи собі, своєму впливові, примушувати когось робити що-небудь поза його волею, бажанням. Я дивлюся на тебе, і якийсь жаль хапає мене за серце. Так, немовби я чимось скривдив, зневолив тебе (Фр., VIII, 1952, 390).
2. перен. Оволодівати ким-небудь (про почуття). Миготливо-солодке й водночас болюче передчуття нового, незнаного, що неухильно ось-ось мало прийти, навістило Олену і зневолило її (Вільде, Сестри.., 1958, 9).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 653.