ЗНЕВА́ЖНИК, а, ч., рідко. Той, хто зневажає кого-, що-небудь. [Кирпа:] Така честь батькові? [Трохим:] Не батькові, а лихому чоловікові, зневажникові, звірові.!.. (Кроп., IV, 1959, 217).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 652.