ЗНАЧУ́ЩЕ.

1. Присл. до значу́щий 2. Більше він не сказав жодного слова, але Кузьма значуще перезирнувся з Манченком: вони зрозуміли, що майстер гнівається (Петльов., Хотинці, 1949, 57).

2. у знач. присудк. сл., кому. Важливо, має значення для кого-небудь. З глибоким хвилюванням розповідає він тепер, як це було значуще для нього — пролити кров за Угорщину (Смолич, VI, 1959, 40).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 650.