ЗНА́ХІДКА, и, ж.
1. Те, що під час розшуків або випадково знайдене. В апаратній Маланка шукала Андрієвих пальців. Три жовтих, в олії, цурпалки валялись долі, біля машини, четвертого так і не знайшла. Вона загорнула знахідку у хустину і взяла з собою (Коцюб., II, 1955, 49); Бідак золотого знайшов на землі,— Зрадів, аж заплакав. Додому йдучи. Згубив свою знахідку в лісі вночі, Шукав до світання в імлі (Воронько, Тепло.., 1959, 96); Підходить [Денис] до Мар’яни і передає їй гриби. — Ось тобі, господине, моя знахідка (Стельмах, II, 1962, 223); * У порівн. Рука Цимбала тремтіла, коли він, мов дорогу знахідку, вносив до списку делегатів ім’я Марини Дубчак (Жур., Звич. турботи, 1960, 111).
∆ Бюро́ (стіл) зна́хідок — установа, відділ, куди приносять знайдені речі для повернення їх власникам. У бюро знахідок — чималій кімнаті з полицями уздовж стін, чергував лейтенант міліції (Собко, Матв. затока, 1962, 90).
2. перен., розм. Про людей, тварин, предмети, які вдало виявлені, придбані і стануть комусь у пригоді. Такі, як Маруся,— гарненькі побрехухи — знахідка для шпигуна (Мушк., Серце.., 1962, 221); Напівзруйноване чабанське стійбище стало для червоноармійців просто знахідкою (Гончар, II, 1959, 420); * У порівн. Все записуй в серці молодому, Буде це як знахідка тобі, Коли в старість прийдеш, як додому, Як у гавань тиху по плавбі!.. (Рильський, III, 1961, 324); // Результат наукових, творчих, виробничих і т. ін. пошуків; досягнення. — Знахідка, Маріє Остапівно, знахідка! — раптом крикнув він [професор]. — Пишіть (Кучер, Чорноморці, 1956, 183); Окремі епізоди фільму — це справжня режисерська знахідка (Мист., І, 1959, 19); Творчі шукання і знахідки кращих лекторів і пропагандистів уже привели до значного поліпшення усної пропаганди (Ком. Укр., 9, 1963, 59).
3. розм. Дія за знач. знахо́дити 1. Пам’ятками участі східно— і центральноєвропейських племен у подіях римської історії є, між іншим, знахідки на землях цих племен так званих римських медальйонів (Археол., VIII, 1953, 46); Знахідки викопних решток тварин, рослин, стоянок людей кам’яної доби незаперечно доводять, що лес відкладався не у водяному середовищі, а на суші (Знання.., 9, 1965, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 646.