ЗНАХО́ДИТИ, джу, диш, недок., ЗНАЙТИ́, знайду́, зна́йдеш і рідко ІЗНАЙТИ́, найду́, на́йдеш; мин. ч. знайшо́в і рідко ізнайшо́в, шла́, шло́; док., перех.
1. Шукаючи, виявляти кого-, що-небудь десь. Петруня сідає, перебирає газети, знаходить потрібну, читає (Вас., III, 1960, 347); Звиклі до всього монгольські коні розгрібали ногами сніг, знаходили стеблинки трави, торішнє листя (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 489); Хто чого шукає, то й знайде (Укр.. присл.., 1955, 294); Якби то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла (Шевч., І, 1963, 4); * Образно. Уже й вечір, а Василя немає. «Чи не трапилась яка біда з ним?» Біди не шукай, вона сама тебе знайде (Автом., Так народж. зорі, 1960, 264); // Виявляти, відкривати внаслідок спеціальних розвідок, досліджень. — Прошу вас.. звернути увагу на корисні копалини. На Україні за всяку ціну треба знайти нафту (Стельмах, II, 1962, 258); Знайти кам’яне вугілля; // Підшукувати, добирати кого-, що-небудь. Руфін від збентеження не знаходить одразу, що сказати, тільки хапається за голову, неначе в приступі наглого болю (Л. Укр., II, 1951, 402); Слухачі всі зареготали, і Мишуня ніяк не знаходив слів, щоб пояснити своє запитання (Ю. Янов., II, 1954, 133); А мати все: — Одружись, Грицю, та й одружись! Чому ні? — А тому ні,— каже Гриць,— що любої пари не знайшов; а побратись абияк не гоже! (Вовчок, І, 1955, 39); Якщо відпаде потреба у військових моряках, то й тоді він знайде для себе корисну справу (Логв., Давні рани, 1961, 25); Незабаром ізнайшов [Денис] собі добру місцину поблизу дуба (Гр., II, 1963, 252); // Виділяти, вибирати певний проміжок часу для чого-небудь. Доводиться просто дивуватися, коли цей борець, поет, белетрист і публіцист знаходить ще час для серйозної наукової роботи! (Коцюб., III, 1956, 35); Може, Ви знайдете зайву часину і коли-небудь обізветесь до мене (Мирний, V, 1955, 378).
◊ Знайшли́ (знайшо́в і т. ін.) ду́рня див. ду́рень; Вдень з вогне́м (сві́чкою і т. ін.) не знайти́ кого, що — не можна розшукати кого-, що-небудь, навіть докладаючи великих зусиль. Мульди повні, а машиніста вдень з вогнем не знайдеш (Руд., Вітер.., 1958, 272); Кінці́ знахо́дити (знайти́) див. кіне́ць1; Ни́тки сухо́ї не зна́йдеш див. ни́тка; Знайти́ о́ком (очи́ма) див. о́ко.
2. Одержувати, мати, здобувати кого-, що-небудь. Ти вічне життя, Делеклюзе, Знаходиш в огні барикад (Рильський, III, 1961, 260); В ряді [капіталістичних] країн дедалі зростають величезні запаси сільськогосподарської продукції, що не знаходить платоспроможного попиту (Рад. Укр., 31.I 1959, 4); Хто з нами в ногу йде — в житті він щастя знайде (Укр.. присл.., 1955, 404); В особі російського пролетаріату трудящі всіх національностей нашої країни вперше в історії знайшли надійного керівника в їх боротьбі за повалення соціального і національного гніту (Тези про 300-річчя возз’єдн.., 1954, 13); // Зустрічати з боку кого-небудь якесь почуття, певне ставлення до себе і т. ін. — Частенько виступав і я у волзьких містах,— згадує Саксаганський,— багато маю друзів-волгарів, не раз у старі тяжкі часи знаходив у них братерську підтримку, чув товариське слово… (Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 13); Давно вже погнали його злидні з Китаю. Не одну тисячу кілометрів сходив він у російській тайзі в пошуках кореня життя — женьшеня.. Знайшов він тут дружбу і нове товариство (Довж., І, 1958, 113); // Придбавати, одержувати в чому-небудь джерело якогось настрою, певних почуттів і т. ін. Вона черпала сили у тій покорі, знаходила в ній терпку насолоду (Коцюб., І, 1955, 331); Христина заплакала, знаходячи в сльозах полегшення (Стельмах, І, 1962, 607); Не додавай знесиленим журби, Не добивай зневір’ям підупалих, А розбуди на діло боротьби, Знайди розвагу в світлих ідеалах! (Граб., І, 1959, 387); Квітує степ на Перекопі. Іскриться сіль на Сиваші. Забудь на мить буденний клопіт, Знайди наснагу для душі (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 9); // у сполуч. із сл. відгомін, вираз, відгук, відображення і т. ін. Мати вияв, виявлятися в чому-небудь. Різні етапи, всі визначні події нашого життя знаходили і знаходять свій відгомін у величному симфонічному звучанні його [П. Тичини] поезії (Мал., Думки.., 1959, 8); Якщо в музиці у яскравій художній формі втілені високі прагнення і почуття людей — вона знайде гарячий відгук в серцях наших сучасників, надихне їх на нові подвиги (Літ. Укр., 30.III 1962, 1); Як селянські рухи, спрямовані проти жорстокої експлуатації, так і боротьба робітників знайшли глибоке відображення в творчості Івана Франка (Ком. Укр., 8, 1966, 69).
◊ Знайти́ кіне́ць (моги́лу, ві́чний спочи́нок і т.. ін.) — загинути, померти. — То ж він завтра із другою Піде під вінець… А я собі під водою Знайду вже кінець! (Л. Укр., І, 1951, 325); Лежи, Олечко! Лежи на своїй смертній постелі. Знайшла ти вічний спочинок далеко від рідної матері (Хижняк, Тамара, 1959, 191); Знахо́дити (знайти́) [собі́] пристано́више (приту́лок і т. ін.) — перебувати, зупинятися, поселятися де-небудь. Бункер, в якому знайшов собі пристановище художник, містився в тому ж подвір’ї, що й вогнева мінометників (Гончар, III, 1959, 267); Кілька чоловік нас, партизанів, знайшли собі притулок на невеличкому болоті (Збан., Крил. гонець, 1953, 18); Знайти́ суд на кого — приборкати кого-небудь, застосувавши певні засоби впливу. Коли так, вона знайде суд на них, вона дасться їм узнаки. Явдоха вилаялась, як уміла, і з качалкою в руках вибігла з хати (Коцюб., І, 1955, 56); Не знахо́дити (не знайти́) [собі́] мі́сця: а) втрачати душевну рівновагу, самовладання, спокій. Мати, мабуть, місця собі не знаходить, вболіваючи за неї, клянучи себе за те, що дозволила Марії поїхати в Севастополь до брата (Кучер, Чорноморці, 1956, 31); У голосі Давидовім жінці вчулася немов зневага до неї.. Чи думає, що так і до всіх вона, як до нього, хто б не зайшов,— весела, місця собі не знайде в хаті (Головко, II, 1957, 101); б) фізично страждати від чого-небудь. До города дорога й недалека, Не забариться б перейти. Та як на те така стояла спека, Що й місця не знайти (Гл., Вибр., 1951, 79); Як тільки циганка сотворила теє ворожбитство, в баби лице почорніло, з рота виступила піна і стало її так трясти, що місця собі не знайде (Тют., Вир, 1964, 16).
3. також без додатка. Придумувати, розмірковуючи над чим-небудь. Вони [чиновники] знаходять інший шлях: висилати на Камчатку бунтарів, революціонерів, яких народило і місто, і село (Стельмах, І, 1962, 17); Їли якийсь час усі мовчки, не знаходили, про що балакати (Головко, II, 1957, 137); Ленін знайшов шляхи і засоби, щоб з-за тюремних грат керувати «Союзом боротьби» (Біогр. Леніна, 1955, 33); — От як дядько Вавило тебе батурою одшмагають, отоді знатимеш! — За що ж він битиме? — питаю. — Він знайде за що (Тют., Вир, 1964, 30); // Внаслідок спостережень, досліджень і т. ін. приходити до певних висновків, складати, створювати якусь думку про кого-, що-небудь. Горький писав мені, що він переглянув коректурні аркуші (перші) і знаходить переклад «удачным». Радить мені зараз випустити 2 і 3 томи (Коцюб., III, 1956, 372); Завтра я йду до Яновського і .. спитаю, як він знаходить мій стан взагалі (Л. Укр., V, 1956, 381); Він тепер міркував, чи не дуже взяв через край, говорячи про земських начальників. Розваживши добре, він знайшов, що справді взяв через край (Сам., II, 1958, 231); // тільки док., розм., у сполуч. із сл. чим, за чим, що, кого і т. ін. Уживається для вираження ірон. чи зневажл. ставлення до кого-, чого-небудь. — Оце знайшли, чим турбуватись. Побрязкачі будуть (Вовчок, VI, 1956, 288); — Ну, годі, Яшко, годі! Теж мені, знайшов за чим плакати! За куркульськими наймами! (Головко, І, 1957, 139).
◊ Знахо́дити (знайти́) [собі́] ра́ду — приймати певне рішення, вміти вийти із скрутного становища. Пилипиха усю правду нашу знала, а ради не знаходила, хоч яка була мислива собі (Вовчок, І, 1955, 223); Іншим завжди щось порадить [Василина], а от собі ніяк не може ради знайти… (Кучер, Трудна любов, 1960, 285); Знайти́ себе́ — визначити своє покликання. Творча доля художника [І. Похитонова] була складною і не зовсім звичайною. Довго він не міг знайти себе, свого справжнього покликання (Мист., 5, 1963, 25); Знайти́ своє́ мі́сце — дістати можливість застосувати свої здібності. [Степан:] У мирному житті кожна людина мусить своє місце знайти (Корн., II, 1955, 88); Знахо́дити (знайти́) спі́льну мо́ву з ким — досягати повного взаєморозуміння з ким-небудь. Яка вона була щаслива, коли між двома сварками, хоч на хвилину, їй вдавалось знайти спільну з Антоном мову! (Коцюб., II, 1955, 305).
4. Зустрічати, заставати кого-, що-небудь десь. Під час танку, коли траплялися перерви й переходи, вона любила зайвий раз упевнитися, що ми сидимо в залі — я чи Сев. Ми й сиділи, у нас було одне місце, де вона завше знаходила нас (Ю. Янов., II, 1958, 53); Біля крюка [пульманівського вагона] Каленик Романович з Рубіном знайшли кілька молодих ковальських помічників і коваля (Сенч., Опов., 1959, 15); На колгоспному дворі він знайшов того попелу цілі купи (Тют., Вир, 1964, 378); // Заставати, виявляти кого-, що-небудь в якомусь положенні, стані. Татьяну він саму знаходить, І мовчки декілька хвилин Вони сидять (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 206); Макуха все й розказав: як увійшов у світлицю і як знайшов Левка над скринею з грішми (Кв.-Осн., II, 1956, 261); Двері до капітанської каюти знайшли зачиненими (Трубл., Шхуна.., 1940, 193).
5. Помічати, бачити у комусь, чомусь що-небудь. Мати знаходила і свої риси в дитини: тиха хода, лагідна мова, рівний грудний голос (Чорн., Визвол. земля, 1950, 7); Правду кажучи, я не знайшов нічого такого у тій рецензії, щоб заради неї збивати бучу (Мирний, V, 1955, 363); Химерний він [Матвій] чоловік: мерзне в тих лісах, наче вовчий хвіст, сам на вовкулака став схожим, а, дивись, щось людське і знайдеш у нього (Стельмах, І, 1962, 95); Жених мій унадивсь до Бетсі… І що він у ній, навіжений, знайшов? (Бернс, Вибр., нерекл. Лукаша і Мисика, 1959, 87).
6. тільки док., розм. Народити (дитину). Сова кричить.. «Се якась дівка знайде дитину» (Барв., Опов.., 1902, 238); А пора вже як прийшла, Двох синів собі знайшла [царівна]. Не сховаєш в мішку шила, Враз цареві (доложили) (Манж., Тв., 1955, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 646.