ЗНА́ХАРСЬКИЙ, рідко ЗНА́ХОРСЬКИЙ, ЗНА́ХУРСЬКИЙ, а, е, заст. Стос. до знахарства, знахорства, знахурства. Не зіллям наговорним, не чарами знахарськими, а сльозами, щирим признанням, клятвою подружньої вірності розчулила вона Прохорове серце, повернула його до сім’ї (Шиян, Баланда, 1957, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 645.

Знахарський, а, е. Знахарскій.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 171.