ЗНАРЯ́ДДЯ, я, с.
1. Пристосування, прилад, механізм і т. ін., за допомогото якого виконується певна дія. Річард і Деві увіходять у хату потомлені. Річард при фартуху, з мулярським знаряддям; у Деві в руках відро і квач (Л. Укр., III, 1952, 7); Ніяка [вівця], хай найхитріша, не перехитрить чабана, не сховається в тисняві від його меткого знаряддя (Гончар, Таврія, 1952, 157); Першими знаряддями людини були грубо оброблені камені (Іст. СГСР, І, 1956, 3).
Знаря́ддя виробни́цтва — пристосування, прилади, механізми і т. ін., які використовуються у виробництві. Буржуазія не може існувати, не викликаючи постійно переворотів у знаряддях виробництва, отже, не революціонізуючи виробничих відносин (Комун. маніф., 1947, 17).
2. перен. Про те, що служить засобом у якійсь дії, справі. В умовах капіталізму гроші перетворюються на капітал і служать знаряддям експлуатації трудящих (Наука.., 3, 1961, 8); Досвід СРСР довів, що основним знаряддям соціалістичного перетворення суспільства є соціалістична держава (Програма КПРС, 1961, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 642.