Про УКРЛІТ.ORG

знамено

ЗНАМЕ́НО́, знаме́на́, с., рідко. Те саме, що пра́пор. І військо, як море, З знаменами, з бунчугами З лугу виступало Та на трубах вигравало (Шевч., II, 1953, 137); Майорять під морозним вітром червоні знамена (Довж., І, 1958, 50); На барикадах Великого Жовтня народилась Радянська держава, яка з перших днів свого існування пам’ятним ленінським декретом проголосила мир як знамено своєї зовнішньої політики (Рад. Укр., 24. Х 1957, 1).

◊ Ви́соко трима́ти знаме́но́, уроч. — те саме, що Ви́соко трима́ти пра́пор (див. пра́пор); Підніма́ти (підня́ти) знаме́но́, уроч.— те саме, що Підніма́ти (підня́ти) пра́пор (див. пра́пор). Пролетарський Петербург піднімав над Росією горде червоне знамено революції (Цюпа, Україна.., 1960, 39); Става́ти (ста́ти) під знаме́но́ (знаме́на), уроч.— те саме, що Става́ти (ста́ти) під пра́пор (див. пра́пор).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 641.

Знамено, на, с.

1) Знакъ, знаменіе. Мій меч? Це знамено святої правди. К. ЦН. 208.

2) Знамя. Шевч. 233. Вже військо пішло, знамена мають. Чуб. V. 503. Наше національне знамено. К. ХП. 133.

3) Печать, клеймо. Левиц. І. (Правда, 1868, 449).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 170.

вгору