ЗНАДІ́Б’Я¹, я, с., діал. Збірн. до зна́діб¹. Жінки збирали посуд у похідні мішки, чоловіки — оленярське знадіб’я: упряж, шкури оленячі (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 93).

ЗНАДІ́Б’Я², я, с., діал. Збірн. до зна́діб² 1. Спадали на пам’ять [Микиті] усі ліки та знадіб’я, які вживають підвереджені люди (Л. Янов., І, 1959, 312).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 637.