ЗМІЯ́СТИЙ, а, е. Який нагадує змію в русі; звивистий. Тихо, зміястою лінією, вислизнула сотня з окутаного темрявою монастиря (Кач., Вибр., 1953, 137); Шумлять гаї, гудуть тонкі мости, Зміясті вигинаються дороги (Рильський, II, 1956, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 629.

Зміястий, а, е. Змѣевидный. Отари нівечив зміястими стрілами. К. Псал. 181.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 167.