ЗМІ́ННИК, а, ч. Той, хто замінює кого-небудь на роботі. Біля неї [мартенівської печі] змінювалися.. він, Михайло Онищенко і Микола Степаненко. Усі три змінники берегли піч (Рудь, Гомін.., 1959, 100); Після закінчення роботи токар зобов’язаний: 1. Підготувати верстат для здачі зміннику (Токарна справа.., 1957, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 622.