ЗМІ́ННИЙ, а, е.
1. Який змінюється, не завжди буває однаковий; мінливий, непостійний. Чим б’єшся ти [серце]? Яка твоя любов? В що віриш? Чим живеш? Чого бажаєш? В чім змінне ти і в чім постійне? (Фр., X, 1954, 141); Бої йшли із змінним успіхом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 336); Поняття виникає внаслідок закріплення в мозку людини найменш змінного, стійкого, нагального, тобто істотного в явищах дійсності (Рад. психол. наука.., 1958, 152); [Лінкей:] Візьми увесь коштовний скарб, Що грає змінним блиском фарб (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 367).
◊ Змі́нна величина́, мат.— величина, яка може набувати при даному дослідженні різних значень. Величини, що можуть набувати різних значень, називаються змінними (Алг., II, 1957, 30); Змі́нні зірки́, астр.— зірки, видимий блиск яких змінюється з часом; Змі́нний капіта́л, ек. — частина капіталу, яку витрачають на купівлю робочої сили. Робоча сила є та форма, в якій змінний капітал існує в процесі виробництва (Маркс, Капітал, І, кн. 1, 1952, 590); Змі́нний струм, ел. — електричний струм, величина і напрям якого періодично змінюються. Потужні електричні генератори електростанцій виробляють змінний струм напругою до 15000 вольтів (Знання.., 6, 1967, 32); Змі́нні части́ни мо́ви, лінгв.— частини мови, яким у даній мові властиві форми словозміни.
2. Який періодично замінюють іншим (про інструменти, деталі механізмів і т. ін.). Навантажувач має вантажопідйомник, гідравлічну систему для підйому і змінне устаткування (вила, ківш, стріли) (Наука.., 10, 1956, 7); Конуси закріплюють в призматичних гніздах за допомогою притискачів. Призматичні гнізда розраховані на певний розмір конуса і є змінними (Технол. різального інстр., 1959, 132).
3. Який працює позмінно, по черзі. — Матвійчук залишається в бригаді змінним трактористом (Рудь, Гомін.., 1959, 51); Розширюється навчання молоді без відриву від виробництва у вечірніх, змінних і заочних школах (Матер. XXII з. КПУ, 1961, 62); // Який виконується протягом зміни (у 3 знач.). Виробниче завдання, розраховане на одну зміну, називається змінною нормою виробітку (Орг. і технол. тракт. робіт, 1956, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 622.