ЗМІ́ЙКА, и, ж.
1. Зменш. до змія́ 1. Змійка підвела свою вутячу голівку, роззявивши пащу, де тремтів тонісінькою стьожечкою її гострий язичок (Досв., Вибр., 1959, 56); * Образно. Блимає вогник, загоряється шнур, і вогняна змійка повзе до машинного відділу (Шиян, Баланда, 1957, 110); * У порівн. Поперед бігла змійкою дорога (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 107).
2. с. г. Машина для очищення та сортування зерна. Очищають [насіння] на трієрах, віялках-сортувалках, сортувалці-змійці або на складних зерноочисних машинах (Зерн. боб. культ., 1956, 31).
3. ав. Фігура вищого пілотажу.
4. розм. Металева застібка. Шкіряна курточка вся в сріблястих змійках (Грим., Незакінч. роман, 1962, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 621.