ЗМУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМУ́СИТИ, зму́шу, зму́сиш, док., перех., з інфін. і до чого. Спонукати, примушувати когось, щось виконувати, робити що-небудь. — Чого ходиш чорна! — гримала Маланка на Гафійку і змушувала її мало не щодня міняти сорочку, сама чесала її голову і вплітала в коси нові кісники (Коцюб., II, 1955, 30); Вона потай обурювалася на бога, але острах перед його силою змушував до покори (Кач., II, 1958, 21); [Руфін:] Вір мені на слово, — я б не завдав тобі такої рани, якби мене не змусила до того повинність вища над родинні зв’язки (Л. Укр., II, 1951, 459); Труднощі завдання, перед яким опинились петербурзькі соціал-демократи, не злякають їх, а змусять подесятерити зусилля (Ленін, 16, 1949, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 635.