ЗМО́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до змота́ти. В руках у Сергія змотана в бухту довга вірьовка (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 94); // змо́тано, безос. присудк. сл. Палуба парусника гола: парус змотано, і людей не видко (Ю. Янов., IV, 1959, 52).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 633.