ЗМО́РЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., ЗМОРИ́ТИСЯ, зморю́ся, змо́ришся, док. Стомлюватися, вибиватися з сил. Підтримувала його [паличка], коли він трохи зморювався (Ів., Таємниця, 1959, 204); То в салон зайде [пані], поговорити з гостями, то в кухню забіжить: просто зовсім зморилась (Л. Укр., III, 1952, 501); Відчувши, що зморився, Дорошенко приліг, випростався на траві горілиць (Гончар, Тронка, 1963, 218).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 633.