ЗМО́РХЛИЙ, а, е, розм. Який став зморшкуватим, покрився зморшками. Побачивши сиву, змерхлу матір, відчула [дочка] невимовний жаль: якою самотньою доживає мати віку… (Ле, Хмельницький, І, 1957, 61); // Скручений, зморщений. Стояв дебелий дуб в торішньому, у висохлому листі: жовтогаряче, зморхле й неживе, воно ще опадати не хотіло! (Голов., Поезії, 1955, 42).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 632.