ЗМОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМОЛОТИ́ТИ, лочу́, ло́тиш, док., перех.
1. Молотячи, відокремлювати зерна від колосків; обмолочувати. Він сам у день змолочував більш, як десять чоловіка (Сл. Гр.); Минуло літо, після жнив Овес хазяїн змолотив (Гл., Вибр., 1951, 29); Весь хліб вчасно заскиртували і змолотили (Вол., Сади.., 1950, 59).
2. тільки док., перен., фам. Побити кого-небудь. Прибігли дядьки з кілками, змолотили б [Оксена], як вальок глини, та вибігла з хати хутірська дівчина, Олена, білими руками від смерті заслонила (Тют., Вир, 1964, 22).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 631.