ЗМО́ВНИЦТВО, а, с. Таємна угода, зговір змовників. Традиції бланкізму, змовництва страшенно сильні у народовольців, до того сильні, що вони не можуть собі уявити політичної боротьби інакше, як у формі політичної змови (Ленін, 2, 1948, 303).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 630.