ЗМОБІЛІЗО́ВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до змобілізува́ти; // у знач. прикм. — А сама армія цісаря Священної Римської імперії?.. Вона що зробила? Мавши змобілізовану стотисячну армію, ви півроку топталися на місці (Добр., Очак. розмир, 1965, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 629.