ЗМИ́ЛОК, лка, ч., розм. Маленький кусочок мила, що залишився після миття, прання. Серед недогарків свічок, коробок зубного порошку і змилків, що лежали на підвіконні, нарешті, розпізнав серцевину репродуктора, приєднану до радіолінії тоненькими дротиками (Хор., Ковила, 1960, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 619.