ЗМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., діал. Відскочити вбік. Хотів ударити чорта, а той змикнув, і кий ударився об камінь (Чуб., І, 1872, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 618.

Змикнути, ну́, не́ш, гл. Увернуться, отскочить въ сторону, убѣжать. Хотів ударити чорта, а тий (= той) змикнув, і кий ударився об камінь. Чуб. І. 46.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 165.