ЗМИГНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док., розм.

1. з ким. Моргнувши один одному, таємно, на мигах про що-небудь домовитися.

2. перен. Дуже швидко минути, збігти (про час). Принести води, вимести в землянці, попрати, полатати — і не зчується Даринка, як той і день великий літній змигнеться (Вирган, В розп. літа, 1959, 255).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 617.

Змигнутися, ну́ся, не́шся, гл. Промелькнуть. Так от як блискавка мигне, так моя доля змигнулась. Г. Барв. 403. Съ отрицаніемъ: пройти незамѣтно (о времени). І час не змигнеться. Ном. № 7739. З хорошою нічку ночувати, то й ніченька не змигнеться. Чуб. V. 1021. З тобою, хлопчино, вечір не змигнеться. Мет. 37. І час нам не змигнеться. Время летитъ. МВ. І. 30.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 165.