ЗМЕРЕ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМЕРЕ́ЖАТИ, аю, аєш і ЗМЕРЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Робити мережку на тканині; мережати.

2. З’єднувати частини виробу особливим художнім швом.

3. Те саме, що вишива́ти.

4. Вирізьблювати узори на дерев’яних і т. ін. предметах; прикрашати, оздоблювати їх.

5. рідко. Розмальовувати фарбами. * Образно. Осінь змережила землю мазками вохри, бакану й кадмію (Тулуб, Людолови, II, 1957, 155).

6. перен. Вкривати яку-небудь поверхню лініями, плямами і т. ін., що нагадують мереживо. Вітчизно рідна, ..каналами зволожимо тебе, ..змережимо рядами лісосмуг (Гонч., Вибр., 1959, 233); // Заповнювати сторінки, аркуші паперу рядками літер. Тиміш.. підріс, у школу ходить, все про батька-матір питає. А як довідався про сестричку, сам цілий листок змережив каракулями (М. Ол., Чуєш.., 1959, 14).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 615.

Змережувати, жую, єш, сов. в. змережити, жу, жиш, гл.

1) Испещрять, испещрить узорами и пр. Тонесеньку хустку сріблом мережиш; та як змережила, сльозами зросила. Федьк. І. 106.

2) Расшивать, расшить мере́жками.

3) Соединять, соединить мере́жкою двѣ части рубашки, два куска ткани.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 164.