ЗМАЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМАЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док., перех.

1. Малюючи, відтворювати вже намальоване, сфотографоване і т. ін.; перемальовувати; робити копію чого-небудь; копіювати.

2. Малювати з натури предмети, живі істоти, природу і т. ін. Працюючи у складі Київської археографічної комісії, Шевченко багато їздив по Україні. Він не тільки змальовував пам’ятники давнини, а й збирав різні матеріали, зокрема фольклорні (Рад. літ-во, 8, 1965, 38); — Сев, а хороше море..? Коли б тільки його не змальовували синьою фарбою (Ю. Янов., II, 1958, 40); [Річард:] Що ж він малює? [Джонатан:] Більше все портрети. Свій власний змалював (Л. Укр., III, 1952, 107).

3. перен. Описувати, зображувати словесними засобами в художньому творі, листі, розмові і т. ін. Леся розуміла, що треба вміти не тільки бачити, а й змальовувати бачене. Вона не знала, чи вдасться їй написати оповідання (Хижняк, Невгамовна, 1961, 5); Поети оспівують красу природи своєї Батьківщини, змальовують образи металургів і шахтарів, лісорубів і бетонярів, садівників і штукатурів (Іст. укр. літ., II, 1956, 303); Олена розговорилася і все своє перебування у рідних почала змальовувати комічними фарбами (Вільде, Сестри.., 1958, 9); Годі тобі малювати Дніпро.. Краще людину змалюй, зазирни їй у душу душею, Радість і смуток її в слові твоїм покажи (Сам., І, 1958, 74); В цілому ряді оповідань.. Франко змалював нам широкі і страшні картини життя робітників (Коцюб., III, 1956, 37); — Вечірка буде, але не така, як вам її Едіта змалювала (Кач., II, 1958, 43).

4. перен., розм. Бити, залишаючи сліди. Не одному полоненому Подайкін змалював спину різками у цьому ж [концентраційному] таборі (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 3. — С. 611.